Участь учнів школи у математичному конкурсі " КЕНГУРУ - 2018"
Позакласний захід з математики. ( 10 – 11 класи)
Тема: Від літератури до математики: «Моя гра»
Мета: удосконалити інтеграційний процес в навчально-виховному просторі
- міжпредметний зв’язок, залучити учнів до активної пізнавальної діяльності,
пробудити в них ініціативу до активної діяльності, інтерес до математики, літератури, формувати навички застосовувати набуті знання
та здійснювати творчий підхід щодо вирішення поставленої проблеми, розвивати вміння
логічно мислити, аналізувати, переходити
на математичну мову, висловлювати думку, виховувати організованість,
колективність, зацікавленість.
Ведучий: шановні
учні! Сьогодні ми зібралися з вами на математичний захід, епіграфом до якого
стануть слова Т.Г. Шевченка «І
возвеличимо на диво і розум наш, і наш язик» Чому саме ці, ви зрозумієте згодом.
Ведучий:
(вступ) Абсолютно всі літературні твори можна віднести
до одного з трьох родів: епосу, лірики чи драми.
Драма - п'єса соціального, історичного чи побутового характеру з
гострим конфліктом, який розвивається в постійній напрузі. Герої —
переважно звичайні люди.
Драматичні твори зображують
події у теперішньому моменті і призначені для театральних постановок. Головним
рушієм такого твору є гострий конфлікт. Зазвичай використовується прозова форма
викладення тексту.
До жанрів драми
належить комедія, трагедія та драма вже як жанр однойменного
роду.
Виста́ва — твір
театрального мистецтва, обмежений часовим терміном з використанням
режисерського задуму, акторської гри, драматургічного твору (літературного
джерела), музики, театральних декорацій та механізмів тощо. Термін п'є́са (від
фр. pièce — шматочок) тісно пов'язаний з терміном вистава, адже п'єса - це
форма літератури написана драматургом, яка зазвичай складається з діалогів між
персонажами й кінцевою метою якої є саме вистава, а не просто читання.
Вважається, що п'єса є різновидом драми, в основу якої покладено конфлікт
серйозного, складного та яскравого характеру. Подеколи термін п'єса також
вживають у ширшому значенні стосовно будь-якого драматичного жанру (драма,
трагедія, комедія тощо).
Казка — це вид художньої прози, що походить від
народних переказів, порівняно коротка розповідь про фантастичні події та
персонажів, такі, як феї, гноми, велетні тощо. Один з основних жанрів народної
творчості, епічний, переважно прозаїчний твір чарівного, авантюрного чи
побутового характеру усного походження з настановою на вигадку.
Ведучий: у вас , напевне, вже виникло запитання : « До чого тут
математика?» Зараз я поясню. Але перш за все
кожен із вас виконає нескладне математичне завдання для того,
щоб поділитися на групи.( завдання на картках
кожному учневі). Приклад:
1. Виконайте приклади
3+2 = 5
6 • 2= 12
4 + 3 = 7
40 : 2 = 20
2. Знайдіть середнє арифметичне результатів.( 11)
1. Виконайте приклади
5 - 1 = 4
6 + 3= 9
28 : 2 = 14
1 • 13 = 13
2. Знайдіть середнє арифметичне результатів.( 10)
Ведучий: пропоную
одному із членів групи обрати кульку ( у кульці вміщена назва казки, яку
потрібно інсценізувати) та інструктивний лист. Ви будете виступати у ролі
авторів, режисерів та акторів. Ваше завдання: 1 групі (11) сюжет казки « Рукавичка»
перекласти на «математичний лад», подати у виді
драми - мелодрами та зіграти ролі
відповідної п'єси; 2 групі ( 10) сюжет казки « Ріпка» перекласти на
«математичний лад», подати у виді драми
- родинно-побутової комедії та зіграти
ролі відповідної п'єси.
Інструктивний лист № 1
Драма - рід
літератури, у якому поєднуються епічний і ліричний способи зображення. Основою
драматичного твору є конфлікт, його зміст розкривається через гру акторів.
Драма показує людину в напружений момент життя, розкриває характер через дії,
вчинки, рух її душі. Драматичні твори мають динамічний сюжет, їх пишуть у формі
розмови дійових осіб. З видів прямої мови драматичні твори найчастіше вживають
діалог, рідше — монолог, у масових сценах — полілог. Авторська мова
використовується лише у ремарках, які виконують службову функцію. У них
повідомляється про вигляд, вік персонажів, їх професії, риси вдачі, подається
опис сцени.
Драматичні
твори, призначені для сценізації, — невеликі за обсягом (70—80 стор. тексту),
бо тривалість вистави не може перевищувати 3—4 години.
Мелодрама (грец. melos —
пісня, наспів, музика, агата — дія) — літературний твір
повчально-моралізаторського характеру з напруженим конфліктом і перебільшеною
емоційністю. Вона з'явилася наприкінці XVIII ст. у Франції, спочатку мелодрамою
називали музичну драму, музичний елемент зберігся в мелодрамах XVIII—XIX ст.
Музика супроводжувала вихід дійових осіб на сцену. Особливої популярності жанр
мелодрами набуває у ЗО—40-х роках XIX століття. Українську драматургію XIX
століття представляє твір М. Старицького "Циганка Аза".
Мелодраматичні елементи є у творі Івана Карпенка-Карого
"Безталанна".У мелодрамах є неправдоподібні ситуації і події;
зовнішні ефекти (бійки, смертельні випадки). Герої мелодрами — люди незвичайної
долі, надто чутливі, вони гостро реагують на події і вчинки персонажів. У
мелодрамах, як правило, щасливий кінець.
Казка «Рукавичка»
Ішов дід лісом,
а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку.
От біжить мишка,
улізла в ту рукавичку та й каже:
— Тут я буду
жити!
Коли це жабка
плигає та й питає:
— А хто-хто в
цій рукавичці?
—
Мишка-шкряботушка. А ти хто?
—
Жабка-скрекотушка. Пусти й мене!
От уже їх двоє.
Коли біжить зайчик. Прибіг до рукавички та й питає:
— А хто-хто в
цій рукавичці?
—
Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка. А ти хто?
— А я зайчик-побігайчик.
Пустіть і мене!
— Іди!
От уже їх троє.
Коли це біжить
лисичка — та до рукавички:
— А хто-хто в
цій рукавичці живе?
—
Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка та зайчик-побігайчик. А ти хто?
— Та я
лисичка-сестричка. Пустіть і мене!
— Та йди!
Ото вже їх
четверо сидить. Аж суне вовчик — та й собі до рукавички, питається:
— А хто-хто в
цій рукавичці живе?
—
Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик та лисичка-сестричка. А
ти хто?
— Та я
вовчик-братик. Пустіть і мене!
— Та вже йди!
Уліз і той. Уже
їх п'ятеро.
Де не взявся —
біжить кабан.
— Хро-хро-хро! А
хто-хто в цій рукавичці живе?
—
Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка та
вовчик-братик. А ти хто?
— Хро-хро-хро! А
я кабан-іклан. Пустіть і мене!
— Оце лихо! Хто
не набреде — та все в рукавичку! Куди ж ти тут улізеш?
— Та вже влізу,—
пустіть!
— Та що вже з
тобою робити,— йди!
Уліз і той. Уже
їх шестеро, уже так їм тісно, що й нікуди. Коли це тріщать кущі, вилазить
ведмідь — та й собі до рукавички, реве й питається:
— А хто-хто в
цій рукавичці живе?
—
Мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка,
вовчик-братик та кабан-іклан. А ти хто?
— Гу-гу-гу! Як
вас багато! А я ведмідь-набрідь. Пустіть і мене!
— Куди ми тебе пустимо,
коли й так тісно?
— Та якось
будемо.
— Та вже йди,
тільки скраєчку! Уліз і ведмідь, — семеро стало.
Та так вже
тісно, що рукавичка ось-ось розірветься.
Коли це дід
оглядівся,— нема рукавички. Він тоді назад — шукати її, а собачка попереду
побігла. Бігла-бігла, бачить — лежить рукавичка і ворушиться. Собачка тоді:
«Гав-гав-гав!»
Вони як
злякаються, як вирвуться з рукавички,— так усі й порозбігалися лісом.
Прийшов дід та й
забрав рукавичку.
Етапи роботи над п’єсою:
1.
Експозиція(
де відбувається подія, коли відбувається подія, хто головні герої…)
2.
Зав'язка
( проблема, конфлікт)
3.
Розвиток
подій.
4.
Кульмінація.
5.
Розв'язка.
Інструктивний лист № 2
Комедія - (дав.-гр. κωμῳδία kōmōidía,
від κῶμος kômos ‘веселощі, весела процесія’
та ᾠδή ōidḗ ‘спів’) -
Комедія (грец.
komodia від komos — весела процесія і ode - пісня) — драматичний твір,
у якому засобами гумору та сатири викриваються
негативні суспільні та побутові явища,
розкривається смішне в навколишній дійсності людини чи тварини ; сатиричний твір,
у якому викриваються негативні явища в житті людини і суспільства. Комедія
сформувалася у Стародавній Греції з сороміцьких пісень. Виникла з ігр в честь
бога Діоніса навесні, який, за їхніми віруваннями, повертався до життя. Коли
корифей розповідав про воскресіння Діоніса. Першим видатним комедіографом у
Стародавній Греції був Аристофан. У комедіях "Мир",
"Вершники", "Лісістрата" він викриває негативні суспільні
явища, що й визначило особливості цього виду драми як викривального.
Першим
теоретиком комедії і комічного був Арістотель. Античний теоретик зауважував, що
в основі комедії — перехід від нещастя до щастя. Українська комедія починається
з інтермедійної частини шкільної драми і вертепу XVII — XVIII ст. Досягнення
української комедії XIX ст. пов'язані з творами "Москаль-чарівник".
Котляревського, "Сватання на Гончарівці" Г. Квітки-Основ'яненка,
"За двома зайцями" М. Старицького, "Мартин Боруля",
"Сто тисяч", "Хазяїн" Івана Карпенка-Карого,
"Чмир", "Мамаша" М. Кропивницького. У XX ст. комедія
збагатилася творами М. Куліша ("Отак загинув Гуска", "Хулій
Хурина", "Мина Мазайло"). Комедію останніх десятиліть XX ст.
представляють твори О. Коломійця ("Фараони"), Я. Стельмаха
("Вікеитій Прерозумний"), В. Минка ("Жених із Аргентини").
Родинно-побутова
комедія – комедія, де розкриваються
побут, звичаї, родинні стосунки персонажів. Цей жанр сформувався в епоху
класицизму. У творчій практиці його використовували Мольєр
("Мішанин-шляхтич"), Д.І. Фонвізін ("Недоросток"), М.
Гоголь ("Ревізор"), Іван Карпенко-Карий ("Сто тисяч",
"Хазяїн"), М. Куліш ("Закут").
Казка «Ріпка»
В одному
чудесному селі жив коли давно-предавно чоловік, котрий мав жінку, внучку Марушку,
собаку Жучку, кота Мурчика.
Коли наступила
тепла весна, все навкруги зазеленіло, дід взяв лопату і пішов на грядки, скопав
і посадив зернятко ріпки. Росла ріпка, росла, а дід за нею доглядав.
А коли прийшла
золота осінь пішов дід ріпку рвати. Обійшов кругом неї, а вона така
велика-превелика виросла, взяв дід за чуб ріпку тягне-тягне, а витягти не може.
Пішов дід кликати бабу.
— Йди, поможи
мені ріпку витягти!
Прийшла баба на
город, взявся дід за ріпку, а баба за діда. Тягнуть-тягнуть, а витягти не
можуть. Пішла баба кликати на допомогу внучку Марушку.
— А йди, онучко,
не сиди, ріпку вирвати поможи!
Прийшла Марушка
на допомогу. Взявся дід за ріпку. Баба за діда, внучка за бабу,
тягнуть-тягнуть, а витягти ріпку не можуть. Пішла внучка кликати собачку Жучку.
— А йди, Жучко,
та поможи нам витягти ріпку?
Прибігла собачка
ріпку виривати. От взялися: дід за ріпку, баба за діда, внучка за бабу, Жучка
за внучку. Тягнуть-тягнуть, а витягти не можуть. Побігла Жучка кликати кота
Мурчика.
— А йди,
Мурчику, та допоможи нам витягти ріпку!
Прибіг кіт,
взявся за собачку, собачка за внучку, внучка за бабу, баба за діда, дід за
ріпку. Тягнуть-тягнуть, а витягти не можуть. Пішов Мурчик кликати на допомогу
мишку. Прибігла мишка, взялася за кота, кіт за собаку, собачка за внучку,
внучка за бабу, баба за діда, дід за ріпку. Тягнуть-тягнуть, та як попадають, і
ріпка зверху. А мишка плиг під ріпку і заховалася. От таку велику ріпку
виростив дід у себе на городі.
І я там була, ту
ріпку бачила, а хто не вірить, хай перевірить.
Етапи роботи над п’єсою:
1.
Експозиція(
де відбувається подія, коли відбувається подія, хто головні герої…)
2.
Зав'язка
( проблема, конфлікт)
3.
Розвиток
подій.
4.
Кульмінація.
5.
Розв'язка.
Ведучий : І возвеличимо
на диво і розум наш, і наш язик !
Інсценізація
п’єс.
Висновки.
Ведучий : З якими
творами пов'язані досягнення української комедії XIX ст.( з творами "Москаль-чарівник". Котляревського, "Сватання
на Гончарівці" Г. Квітки-Основ'яненка, "За двома зайцями" М.
Старицького, "Мартин Боруля", "Сто тисяч",
"Хазяїн" Івана Карпенка-Карого, "Чмир", "Мамаша"
М. Кропивницького) ; який
твір представляє
Українську драматургію XIX століття (твір
М. Старицького "Циганка Аза").
Рефлексія.
Ведучий : Аристотель:
Пізнання починається з подиву. Що
викликало здивування ? Ваш емоційний стан?
Передати свій емоційний стан після уроку за допомогою трьох
прикметників.
Ведучий : слова подяки
за роботу учням.
Немає коментарів:
Дописати коментар