Фіфті / Фіфті ??? На всі сто!!!: І творчість, і пряця, і успіх! 3

Педагогічна рада

«Формування в учнів мотивації до навчальної діяльності та саморозвитку в контексті компетентнісного підходу до навчально-виховного процесу.» Березень. 2015р.

Перебіг педагогічної ради.

1.Вступне слово директора школи О.Л. Островської (Інформація про стан виконання рішення попередньої педради)

2. Мотивація, оголошення теми і мети засідання.

Ведучий :Чому одні учні охоче йдуть до школи, а інші відмовляються вчитися й прогулюють уроки? Чому хтось успішно вписується в шкільний соціум, а в когось суцільні проблеми? Мотивація, її формування й корекція лежать в основні шкільних успіхів та негараздів.

Багато проблем сучасної шкільної освіти є актуальними не лише для вчителів, батьків та шкільних психологів. Насамперед вони позначаються на розвитку самої дитини, її поведінці, навчанні. Низька успішність, шкільна дезадаптація, недостатній рівень культури, що безпосередньо впливає на поведінку і спілкування учня, - далеко не повний перелік труднощів, з якими ми стикаємось щоденно. Проблема низького рівня знань учнів – це одна із проблем, що постають перед сучасною освітою, яка кожного дня набуває все більшої актуальності. Скарги учителів на небажання вчитися та недисциплінованість учнів не припиняються. Стосунки між педагогами та школярами нерідко переростають у конфліктні. Безумовно, у кожному конкретному випадку причини таких ситуацій різні. Проте існують і загальні. Серед них можна назвати відсутність пізнавальних інтересів, психологічну неготовність до навчання, негативне ставлення в деяких родинах до школи та вчителів, де батьки мали власний сумний досвід.

Жорсткі відносини у суспільстві зробили підлітків більш агресивними та жорстокими. Інколи вони дозволяють собі панібратське ставлення до нас, вчителів. Чітко проявляється неприйняття оцінок дорослих, незалежно від їх правильності. Існують відволікаючі фактори. Навколо вирує життя, існує безліч спокус (телебачення, комп’ютер), а тому, коли школяр стоїть перед вибором між необхідністю робити потрібні, але не завжди захоплюючі домашні завдання та можливістю перегляду бойовика або телепередачі, то найчастіше перевага віддається останньому. Чому? Частина освітнього процесу та виховних функцій передана засобам масової інформації, де як новий суспільний ідеал пропонують молоді цінності відкритого демократичного суспільства, що на практиці є поки що суспільством споживання. Іншою, не менш важливою за вищезазначену є проблема, яка заслуговує особливої уваги, це відсутність інтересу до навчання, небажання дитини ходити до школи. Одним словом – невмотивованість та низький рівень прагнення саморозвитку. Запитання : « Навіщо ти вчишся ? » - часто заганяє в глухий кут. Дитина прагне уникнути відповіді, тому що не знає її або не може чітко сформулювати.

Тож розібратися у причинах даного явища, окреслити шляхи формування в учнів мотивації до навчальної діяльності та саморозвитку є метою нашого засідання педагогічної ради «Формування в учнів мотивації до навчальної діяльності та саморозвитку в контексті компетентнісного підходу до навчально-виховного процесу.»

Запрошую усіх присутніх до активної діяльності у засіданні з дотриманням правил під час виступів: ЧІТКІСТЬ, КОНКРЕТНІСТЬ, ЛАКОНІЧНІТЬ ,ПРАКТИЧНІСТЬ, АРГУМЕНТАЦІЯ

3. Виступ заступника директора із навчально – виховної роботи І.В. Касьяненко «Проблеми формування мотивації навчальної діяльності школярів та їх саморозвитку в умовах компетентнісного підходу до навчально-виховного процесу.»

Небажання вчитися спричинено сукупністю причин, які розділяють їх на дві групи: зовнішні та внутрішні.

До зовнішніх причин належать:

P зниження цінності освіти у суспільстві (уже нікого не дивує той факт, що при першій же можливості учитель міняє професію);

P нестабільність існуючої освітньої системи;

P недосконалість організації навчального процесу (несформованість в учнів навичок навчальної діяльності, прогалини у знаннях, відсутність індивідуального підходу, нецікаві уроки);

P негативний вплив середовища (ЗМІ, вулиця, родина).

До внутрішніх належать:

P послаблення здоровя школярів, що зумовлено погіршенням рівня добробуту родин та екології;

P низький розвиток інтелекту (діти перестали читати);

P відсутність мотивації до навчання;

P слабкий розвиток вольової сфери школярів, саморозвиток.

Як бачимо , є чинники , на які педагог не може вплинути, або ж цей вплив буде непомітним і безрезультатним, а є чинники, вплив яких передбачає безпосередню цілеспрямовану діяльність саме учителя.

Ян Амос Коменський писав: «Потрібно, щоб усі учні вже з самого початку чітко бачили мету з усіма проміжними ланками й прагнули досягти її» А мету навчання учні бачитимуть тільки тоді, коли вона буде чітко визначена і зрозуміло вмотивована вчителем.

Якість нашої роботи залежить від того, яку мету ми перед собою ставимо, які причини змушують нас виконувати певну роботу. Це — мотив нашої діяльності. За ним завжди стоїть потреба в чомусь.

Однією з важливих причин невдачі на уроці є відсутність в учнів мотивації до навчання. Мотив — це спонукання до активності. Мотивація навчальної діяльності на уроці є обов’язковою частиною певного уроку.

Мотивація — надто важливий компонент не лише навчання, а й будь-якої людської діяльності. Є мотив — є й бажання виконувати й доводити до завершення цю діяльність. Без належної мотивації не працюватиме жодна педагогічна технологія, навіть інноваційна. Адже всі без винятку технології пропонують високу спільну (і учнів, і вчителів) зацікавленість. Тож не тільки вчитель, а й учні мають розуміти, навіщо і для чого вони займаються певними видами діяльності та яку користь від цієї діяльності вони матимуть.

Отже, мотивація — це спонукання, яке є причиною активності особистості й визначає її прагнення.

Така система передбачає позитивну аргументацію методів і засобів впливу на дитину, за якою майстерність учителя виявляється в тому, що він стимулює учня робити все з власної волі, з бажанням і радістю. Тож в основі теорії й практики мотивації лежить оптимістична гуманістична концепція, складова проблемного питання нашої школи, зорієнтована на великі потенціальні здібності й можливості самих дітей. Вона ґрунтується на тому положенні, що саме спонукальна, а не примусова сила навчання й виховання здатна перетворити дитину з об’єкта впливу педагогів на суб’єкт особистого розвитку.

Проблема як досягти того, щоб учні тривалий час бажали вивчати певний предмет (саме бажали, а не мусили), тобто мотивація учнів до навчання, є надзвичайно актуальною в наш час.

Слід з’ясувати значення понять стимулу і мотиву.

Стимул — це насамперед засіб, який спонукає дитину до посиленої діяльності, своєрідний зовнішній поштовх, сила якого зростає залежно від його суспільної значущості. Сюди можна віднести перехід до перспективнішого класу, отримання пільг на державній підсумковій атестації та інші суспільно-політичні, моральні, економічні причини.

Мотив — це усвідомлене дитиною внутрішнє спонукання до дії. Він більше індивідуалізований у своїх проявах, ніж стимул. Наприклад, батьки, яких потрібно потішити оцінкою, приємне відчуття своєї майстерності або відчуття радості від відкриття нового тощо.

Усе це дає змогу зробити висновок про те, що стимули являють собою такі чинники поведінки людини, які сприяють усвідомленню нею своїх потреб і на основі відповідних мотивів та орієнтації допомагають вибору найцінніших із них в соціальному та особистісному плані.

Мотивація передбачає:

• морально-психологічну стимуляцію навчальної діяльності, так званий «внутрішній двигун»;

• прагнення людини домагатися успіху в різних видах діяльності;

• пошук відповідей на запитання «чому?», «навіщо?», «заради чого?».

Що ж потрібно робити, щоб підвищити мотиваційну сферу учнів?

Насамперед учитель має формувати зміст навчального матеріалу як систему практичних і навчальних завдань та організувати активні дії дитини з їх вирішенням. Від майстерності вчителя, його педагогічного досвіду і психологічного настрою залежить те, чи зможе він використати такі методи і форми роботи з учнями, за яких у них сформуються сталі позитивні мотиви для набуття знань, умінь і навичок, виникнуть інтелектуальні інтереси.

Мотиви навчання у школярів, мабуть, завжди будуть змішаними. Є батьки і педагоги, яких треба порадувати, оточуючі, з якими треба мати справу, приємне відчуття майстерності, яке потрібно розвивати в собі. Водночас розвиваються інтереси дитини, і світ ніби відкривається для неї.

Отже, шкільна діяльність для різних дітей має різний зміст. Для одних вона є засобом отримати похвалу батьків, сподобатися вчителю (зовнішня мотивація), для інших — це проникнення в суспільне життя, самореалізація особистості (внутрішня мотивація). Мотиви навчання не повинні бути пасивними і споглядальними, вони передусім мають базуватися на активному інтересі до того, що є предметом вивчення.

Процес формування мотивів навчання починається в початкових класах, а згодом продовжується й у старших. І майбутнє ставлення дитини до навчання залежить від класовода, його вміння спонукати дитину навчатися з власної волі, з бажанням і радістю, а згодом — і від учителів-предметників.

К.Д. Ушинський писав: „Навчання, що базується лише на інтересі, не дає зміцніти волі учня, оскільки не все в навчанні цікаве, і доводиться багато брати силою волі” Отже, саме час поговорити про саморозвиток. Саморозвиток - самозміна суб'єкта у напрямі свого Я-ідеального, яке виникає під впливом зовнішніх і внутрішніх причин.

Саморозвиток особистості пов'язаний з її життєдіяльністю, у межах якої він здійснюється. Тому вже з дошкільного віку, з моменту виокремлення свого Я, дитина стає суб'єктом власної життєдіяльності, оскільки починає ставити цілі, підкорятися власним бажанням і прагненням, враховуючи вимоги інших. Ці спонуки мають набувати суспільної спрямованості, тому що в іншому разі вони деструктивно впливатимуть на розвиток особистості.

Саморозвиток переважно є індивідуальним процесом, що розгортається у внутрішньому плані особистості. Водночас він є процесом об'єктивним, що здійснюється під впливом значущих інших. На перших порах дитина створює свою особистість, імітуючи зміст поведінки педагогів, батьків, а також в ігровій, зображувальній, елементарній трудовій діяльності. На цьому етапі важлива ініціатива педагогів і усіх оточуючих дитину дорослих, спрямована на становлення самостійності учня. Далі ініціатива педагогів і дорослих полягає у визначенні, пред'явленні дитині соціальних очікувань, цінностей. Лише підліток спроможний самостійно формулювати завдання для самовизначення, розв'язання яких, однак, потребує спільного з дорослим пошуку відповідних способів. Самореалізуватись прагнуть як дорослі так і діти . Останні мабуть більше. Усе життя дитини – від народження до громадської зрілості – є розвиток її незалежності і самостійності.

Ми всі працюємо над однією проблемою – формуємо особистість. Основою нашої роботи є той фундамент знань який ми закладаємо в дитині, дотримуючись принципу- єдність дій заради єдиних цілей. При цьому треба пам’ятати, що в діаді „педагог-школяр” обидва суб’єкти взаємовпливають одне на одного. Результат матимемо у тому випадку, якщо будуть робитися зустрічні зусилля. Тому слід підібрати ефективні стимули (зовнішні збудники) певної діяльності учня, щоби викликати корисні бажання та мотиви та створити такі умови навчально – виховного процесу, де мотивація навчальної діяльності школярів була б на високому рівні та спонукала до саморозвитку і самореалізації. А звертання дитини до вчителя звучало б так: «Допоможіть мені це зробити самому»

3.Виступи творчих груп.

Ведучий Яка картина динаміки успішності, рівень мотивації та проблеми учителів при формування мотивації навчальної діяльності учнів у нашій школі повідомить група « Дослідників»

1 група « Дослідники» ( Войцевич А.В., Шабельнікова І.В. до 10 хв!!!)

Ціль : довести необхідність розгляду питання мотивації та саморозвитку на педагогічній раді.

Завдання:

1) визначити проблеми учителів при формуванні мотивації навчальної діяльності учнів

2) порівняти рівень навчальних досягнень учнів за останні 5 років;

3) визначити рівень мотивації учнів до навчальної діяльності.

Ведучий висновок : тож необхідність розгляду питання мотивації та саморозвитку на педагогічній раді очевидна.

Ведучий Про способи використання прийомів і методів підвищення мотивації та саморозвитку учнів а)молодших школярів, б) дівчат і хлопців повідомить група « Теоретиків», яка ж і представить правила для вчителя щодо формування мотивації навчальної діяльності учнів та запропонує методи і прийоми мотивації навчальної діяльності та саморозвитку учнів.

2 група « Теоретики» ( Найчук Н.В., Шляхтич О.П.,.- до 10 хв!!!)

Ціль : викласти теоретичний підхід до вирішення проблеми вмотивованості та саморозвитку учнів.

Завдання:

1) розглянути способи використання прийомів і методів підвищення мотивації та саморозвитку учнів а)молодших школярів, б) дівчат і хлопців;

2) сформулювати правила для вчителя щодо формування мотивації навчальної діяльності учнів;

3) запропонувати методи і прийоми мотивації навчальної діяльності та саморозвитку учнів.

Ведучий на прикладі зі шкільної практики покажуть роль мотивації навчальної діяльності учнів при вивченні нового матеріалу; при закріпленні знань; при перевірці домашнього завдання та запропонують найоптимальніші для учнів нашої школи методи і прийоми мотивації навчальної діяльності учнів на різних етапах уроку та саморозвитку вчителі групи « Практиків»

3 група « Практики» ( Лейченко К.І., Сіваченко А.М. - до 10 хв!!!)

Ціль : розглянути способи використання методів і прийомів мотивації навчальної діяльності учнів на різних етапах уроку.

Завдання:

1) на прикладі зі шкільної практики показати роль мотивації навчальної діяльності учнів: а) при вивченні нового матеріалу; б) при закріпленні знань; в) при перевірці домашнього завдання;

2) запропонувати найоптимальніші для учнів нашої школи методи і прийоми мотивації навчальної діяльності учнів на різних етапах уроку та саморозвитку.

Ведучий про неоднозначність впливу мотиваційної діяльності учителя на підвищення рівня навчальних досягнень учнів , характеристики невмотивованих особистостей(психологічні проблеми); чинники, які не залежать від діяльності вчителя розповість група « Песимістів» і, все ж таки ,запропонуює заходи (дії) щодо можливостей усунення вещезазначеного негатива.

4 група « Песимісти» ( Веріга Л.А., Заставнюк Н.В. до 10 хв!!!)

Ціль : виявити неоднозначність впливу мотиваційної діяльності учителя на підвищення рівня навчальних досягнень учнів.

Завдання:

1) обговорити приклади зі шкільної практики:

- вчитель застосовує прийоми і методи мотивації навчальної діяльності учнів, проте учні невмотивовані та не зацікавлені у продуктивній навчальній діяльності, своїй результативності.

-характеристики невмотивованих особистостей(психологічні проблеми); чинники, які не залежать від діяльності вчителя;

2) запропонувати заходи (дії) щодо можливостей усунення вещезазначеного негатива.

Ведучий доведуть необхідність впливу мотиваційної діяльності учителя з метою підвищення рівня навчальних досягнень учнів, їх загального розвитку, наведуть приклади позитивного впливу мотиваційної діяльності учителя на невмотивованих учнів, «середніх» та здібних і обдарованих учнів, запропонують методи та прийоми мотивації із урахуванням специфіки класу; індивідуальних можливості учнів; технічного оснащення уроку учителі групи « Оптимістів», які до того ж запропонують шляхи подолання професійних ускладнень учителів при роботі з учнями, які мають різну мотивацію до навчально – пізнавальної діяльності.

5 група « Оптимісти»( Родіков О.В., Тарасевич О.Є, Бойко Н.В, до 10 хв!!!)

Ціль : довести необхідність впливу мотиваційної діяльності учителя з метою підвищення рівня навчальних досягнень учнів, їх загального розвитку.

Завдання:

1) обговорити приклади зі шкільної практики:

- позитивний вплив мотиваційної діяльності учителя на невмотивованих учнів;

- позитивний вплив мотиваційної діяльності учителя на «середнього» учня;

- позитивний вплив мотиваційної діяльності учителя на здібного, обдарованого учня;

2) запропонувати методи та прийоми мотивації із урахуванням

-специфіки класу;

- індивідуальних можливості учнів;

- технічного уроці;

3) запропонувати шляхи подолання професійних ускладнень учителів при роботі з учнями, які мають різну мотивацію до навчально – пізнавальної діяльності.

4. Виступи учителів, що атестуються «Узагальнення та підсумки роботи над індивідуальною методичною проблемою»( Н.І. Юзькова, Т.В. Добровольська, О.В. Балинська)

5. Рефлексія. Вправа «Смайлик»

6. Зачитування проекту рішення педради.