Фіфті / Фіфті ??? На всі сто!!!: І творчість, і пряця, і успіх! 2

Психолого- педагогічний семінар

Тема: «Від синдрому професійного вигорання до креативності у педагогічній діяльності» Січень. 2015 р.

Мета: узагальнити та розширити знання учасників семінару з психології та педагогіки; сприяти мотивації педагога до самовдосконалення,саморозвитку, самопізнанню себе як особистості, визначенню власних пріоритетів, вмінню знаходити вихід із будь-якої ситуації в різноманітних сферах життя, формуванню нової позиції вчителя — орієнтації педагогічної діяльності на вихід від принципів авторитарної, заідеологізованої педагогіки;

стимулювати бажання підвищувати свій професійний рівень та активізувати свій творчий потенціал

Завдання:

- забезпечити учасників семінару знаннями з психології та педагогіки;

- надати психологічну підтримку;

- вчити педагогів застосовувати психологічні знання у своїй педагогічній діяльності;

- створити комфортний і позитивний клімат під час семінару.

Обладнання: дошка, аркуші паперу, ватмани, плакати із зображенням дерева, сонця, хмари, кольорові стікери, роздатковий матеріал, маркери.

Методична ремарка: психолого – педагогічний семінар орієнтує вчителів на володіння мистецтвом педагогічної рефлексії, інноваційної поведінки, що є необхідною педагогічною умовою формування у вчителів готовності до інноваційної діяльності.

*№ з/п*	*Вид роботи*	*Час (хв.)*	*Ресурсне забезпечення*
1	Вступне слово	3	Слайд № 1презентації
2	Вправа « Прорекламуй партнера»	10	-
3	Вправа «Дерево очікуваної мети»	2	Ватман з малюнком дерева, кольорові стікери
4	Вправа « Асоціативний ряд»	5	Лист, маркер
5	I. Інформаційний блок «Синдром професійного вигорання»	10	Виступ
6	II . Інформаційний блок «Попередження синдрому вигорання та його профілактика. Психологічна допомога при боротьбі із синдромом професійного вигорання»	10	Презентація, результати опитування педагогів.
7	Інтеграційна гра «Ламання льоду»	10	Роздатковий матеріал : перелік симптомів, технологія виконання вправ, порадник
8	Вправа «Зворотна інформація»	10	Опитувальник
9	Вправа «Сонце і хмара»	5	Плакат з малюнками сонця і хмари, маркери
10	Вправа « Конструктор»	10	Аркуші листків, клей, роздатковий матеріал
11	Вправа « Погоджуюся – заперечую»	5	Визначення
12	Відеоколаж «Ви нам потрібні»	10	Відеоролик
13	Гра «13 ознак того, що ви справжній учитель»	5	Опитувальник
14	Вправа «Вікно підсумків»	5	Ватман з малюнком вікна, клейкі стікери.
15	Вправа « Чарівні глечики»	5	Глечики, папірці з написами
16	Кінцівка	1	-
17	Рекомендації	4	Рекомендації
18	Самоосвіта	-	Технологія виконання вправ

Перебіг семінару

1. Вступне слово.

Ведуча: Нашу педагогічну роботу можна уявити схожою на мальовничий ліс, де ми набуваємо досвіду, то йдучи широкими дорогами, то блукаючи стежками особистих пошуків, то виходячи на яскраві, освітлені нашим покликанням галявини, щоб розпалити із колегами вогнище надії, взаємодопомоги, розуміння, поваги та цінування професійних рис. Тож першою вправою, якою ми розпочнемо семінар, буде вправа « Прорекламуй партнера»

2. Вправа « Прорекламуй партнера».

Мета: охарактеризувати партнера за професійними якостями.

Очікувані результати: озвучено професійні якості кожного вчителя школи.

Ресурсне забезпечення:

Ведуча: учасникам – парам потрібно охарактеризувати свого партнера за професійними якостями.

Підбиття підсумків: саме такі професійні якості педагогів нашої школи сприяють успіху в педагогічній діяльності.

Проте відомо, що представники комунікативних професій взагалі і шкільні педагоги зокрема зазнають значного перевантаження під час роботи. Перевантаження, наприклад, сучасних шкільних працівників є такими, що в медиків і психологів, які займаються їхнім здоров’ям, з’явився термін – «синдром емоційного вигорання». Виявилося, що серед працівників комунікативних професій, схильних до цього синдрому, шкільні педагоги складають найбільший відсоток – 40 – 60 %. Що ж називають «синдромом емоційного вигорання» і як давно існує цей термін? На сьогоднішньому семінарі, тема якого «Від синдрому професійного вигорання до креативності у педагогічній діяльності» ми спробуємо розібратися з цим, а також спробуємо навчитися виходити із стресових ситуацій, в яких ми опиняємось досить часто.

Будь-який методичний захід має свої правила. І ми з вами для успішної співпраці повинні дотримуватися певних правил. (Ведуча зачитує правила – учасники погоджуються залишити їх або пропонують власний варіант.)

Правила роботи:

1) дотримуватися регламенту;

2) слухати і чути ( один говорить – усі слухають);

3) бути позитивним;

4) бути активним;

5) діяти за принципом «тут і зараз».

3. Вправа «Дерево очікуваної мети».

Мета: сприяти формуванню побажань учасників щодо участі їх у семінарі, розвивати їх професійні прагнення.

Очікувані результати: посилення мотивації до активної участі у семінарі.

Ресурсне забезпечення: ватман з малюнком дерева, кольорові стікери.

Ведуча: Я сподіваюся, що ваші очікування справдяться!

4. Вправа «Асоціативний ряд» (групова робота).

Мета: активізувати учасників,підготувати їх до виконання наступних вправ.

Очікувані результати: підвищення рівня інформованості про професіоналізм.

Ресурсне забезпечення: лист, маркер.

Ведуча: обʼєднайтеся у дві групи, на аркуші А – 3 вертикально запишіть слово «професіонал», шляхом вільного висловлювання запишіть слова, які асоціюються з професіоналізмом, що починаються з літер «п», «р», «о», «ф», «е», «с», «і», «о», «н», «а», «л» . Це можуть бути іменники, прикметники, дієслова та озвучте їх присутнім по закінченню роботи.

5. Перший інформаційний блок. «Синдром професійного вигорання» ( метод « Міні – виклад»)

Мета: опанування вчителями теоретичних основ педагогічної антропології, підведення учасників до постановки та вирішення завдань семінару.

Очікувані результати: підвищення рівня інформованості з даного питання та зацікавленості учасників в подальшій активній участі у семінарі.

Ресурсне забезпечення: повідомлення.

Відомий адвокат провідної юридичної фірми програє елементарний судовий процес…

Успішний менеджер торгівельної компанії не з’являється на укладання важливої угоди…

Досвідчений психотерапевт не в змозі допомогти своєму клієнтові в розв’язанні пересічної проблеми…

Видатний актор відмовляється від власного бенефісу…

Педагог з багаторічним стажем втрачає дар мовлення перед аудиторією…

Молода вихователька після тривалої відпустки почувається хворою, втомленою, нездатною повернутися до роботи…

У Вас улюблена цікава робота, допитливі діти, багато важливих обов’язків, але раптово все це стає непосильним тягарем...Мало хто з учителів може витримувати таке "навантаження"...

Звичайно, це не вигадки. Такі проблеми можуть спіткати найкваліфікованішого фахівця будь-якої з так званих «комунікативних» професій.

Через що досвідчені фахівці у розквіті сил та на піку кар’єри раптом розгублюються та втрачають інтерес до своєї роботи — ще вчора такої цікавої та важливої для них? Пояснень виникнення цієї проблеми може бути безліч, але сучасним психологам на думку, перш за все, спадає «синдром емоційного вигорання» – саме так називається це явище, від якого не застрахована жодна людина та яке може мати катастрофічні наслідки.

Помилково вважати, що представники так званих «комунікативних» професій краще за спеціалістів решти галузей здатні долати стрес, знаходити вдале розв’язання особистих і професійних проблем або зовсім не зважають на ці проблеми лише тому, що вони досконало обізнані на «комунікативності» як такій. Саме висококваліфікованих спеціалістів так званих «комунікативних» професій, може спіткати така біда, як емоційне вигорання.

Не є винятком і педагоги. Можна багато говорити про причини цього явища – соціальна невлаштованість педагогів (низька заробітна плата, побутові проблеми, гостре квартирне питання), перевантаження під час уроків і спілкування з дітьми. Проте найважливішою причиною є невміння педагогів опанувати сучасні методи швидкого відновлення своїх психічних сил і наявність ( у прямій або непрямій формі) шкідливих емоційних звичок – таких, як образливість, дратівливість, гнів та ін.)

Стан емоційного вигорання виражається, якщо користуватися суто науковою термінологією, емоційною лабільністю, психічною неврівноваженістю та деперсоналізацією. Простіше кажучи – переобтяжені роботою і незадоволені своїм соціальним становищем педагоги не завжди володіють своїми емоціями і часто «зриваються», травмуючи психічно як себе, так і своїх учнів. Зовні цей неприємний синдром виявляється як підвищена дратівливість педагогів і втрата ними інтересу до роботи. Крім того, цей стан, як правило, призводить до появи в педагогів цілої низки захворювань, які називають психосоматичними.

Термін «емоційне вигорання» було введено американським психіатром Х. Дж. Фрейденбергером 1974 року для характеристики психологічного стану здорових людей, які знаходяться в інтенсивному і тісному контакті (спілкуванні) з клієнтами, пацієнтами в емоційно насиченій атмосфері під час надання професійної допомоги. Спочатку цей термін визначався як стан знесилення, виснаження з відчуттям власної непотрібності. До 1982 року кількість професіоналів, яких вважали схильними до «емоційного вигорання», була незначною – співробітники медичних закладів і різноманітних доброчинних організацій. У 1982 році Р. Шваб розширив групу професійного ризику: «це – перш за все вчителі, поліцейські, юристи, тюремний персонал, політики, менеджери всіх рівнів тощо». К. Маслач, зазначив, що «діяльність цих професіоналів вельми різна, але всіх їх об’єднує близький контакт з людьми, який, з емоційної точки зору, часто дуже важко підтримувати тривалий час». Отже, під «психічним вигоранням» розуміється стан фізичного, емоційного і розумового виснаження, що виявляється в професіях соціальної сфери. Цей синдром містить три основні складові (за К. Маслач):

• емоційну виснаженість;

• деперсоналізацію (цинізм);

• редукцію професійних досягнень.

Під емоційним виснаженням розуміється відчуття емоційної спустошеності та втоми, викликане власною роботою.

Деперсоналізація припускає цинічне ставлення до праці й об’єктів своєї праці. У соціальній сфері деперсоналізація припускає бездушне, негуманне ставлення до клієнтів, що приходять для лікування, консультації, здобуття освіти та ін. Контакти з ними стають формальними, знеособленими; негативні настанови, що виникають, можуть спочатку мати прихований характер і виявлятися у внутрішньо стриманому роздратуванні, яке з часом проривається назовні і призводить до конфліктів.

Редукція професійних досягнень – це виникнення в працівників відчуття некомпетентності у своїй професійній сфері, усвідомлення неуспіху в ній.

Дослідження останніх років дозволили істотно розширити сферу розповсюдження цієї структури, включивши до неї професії, не пов’язані із соціальною сферою, що певною мірою модифікувало поняття «вигорання» і його структуру. У наш час психічне вигорання розуміється як професійна криза, пов’язана з роботою в цілому, а не тільки з міжособистісними взаєминами в її процесі. Таке розуміння синдрому емоційного вигорання дещо змінило і його основні компоненти: емоційне виснаження, цинізм, професійну ефективність. З цих позицій поняття деперсоналізації має ширше значення й означає негативне ставлення не тільки до клієнтів, але й до праці та її предмета в цілому.

Напружені чинники педагогічної діяльності впливають менш негативно, якщо педагог володіє необхідними професійними вміннями і навичками, має належний рівень розвитку професійно значущих якостей особистості. Позитивний характер педагогічного іміджу сприяє профілактиці розвитку емоційного напруження в учителя і його учнів, сприяє розвитку в них таких особистісних якостей, як доброзичливість, чуйність, впевненість у собі. «Той, хто має міцне тіло, той може терпіти і спеку, і холод. Так само і той, хто є здоровим душевно, здатний пережити і гнів, і горе, і радість, і решту почуттів». (Епіктет)

6. Другий інформаційний блок. «Попередження синдрому вигорання та його профілактика. Психологічна допомога при боротьбі із синдромом професійного вигорання» (Метод «Виклад ілюстрований. Презентація» )

Мета: поглибити знання з психології про стан «емоційного вигорання».

Очікувані результати: після порівняння результатів попереднього опитування учасників з узагальненими висновками провідних фахівців у сфері психології вироблення психологічних висновків.

Ресурсне забезпечення: презентація, результати опитування педагогів.

Слайд № 2 За даними науково-дослідного інституту медицини праці, до неврозів, викликаних професійною діяльністю, схильні близько 60% учителів.

Організація роботи зі збереження психічного здоров’я педагогів є одним із найактуальніших завдань сучасної системи освіти, а проблема емоційної саморегуляції – однією з найважливіших психолого-педагогічних проблем, важливих для особистого і професійного розвитку сучасного педагога.

Слайд № 3 «Чи бувають у Вас стреси?»

Слайд № 4 «Як Ви з ними справляєтесь?» (Можливі відповіді: слухаю красиву музику, спілкуюся з рідними, друзями, колегами, сама себе заспокоюю, відпочиваю, вживаю ліки, змінюю вид діяльності, працюю фізично, стреси лікує час тощо).

Слайд № 5 «Що таке, на вашу думку, «професійне вигорання?» (Можливі відповіді: втрата інтересу до роботи, психологічне і фізичне виснаження, перевтома, спустошення, розчарування в роботі, неспроможність реалізувати себе тощо).

Слайд № 6 Професійне вигорання – це синдром, що розвивається на фоні хронічного процесу та призводить до виснаження емоційно-енергетичних і особистих ресурсів працюючої людини.

Слайд № 7 «У чому виявляється професійне вигорання?» (Можливі відповіді: роздратованість, розлади здоровʹя, небажання працювати, апатія, пасивність, незадоволеність собою та результатами своєї роботи, тривога, депресії, зневіра у власних силах, посилення агресивності, часті конфлікти тощо)

Слайд № 8 Професійне вигорання виникає внаслідок внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» або «звільнення» від них. По суті, професійне вигорання – це дистрес або третя стадія загального адаптаційного синдрому – стадія виснаження (за М.Селье). Б.Пелман та Є.Хартман, узагальнивши численні визначення зазначеного поняття, виокремили його основні симптоми: емоційне та фізичне знесилення, деперсоналізація, зниження робочої продуктивності.

Згодом, Е.Maher у своїй праці (1983р.) розширює перелік симптомів «емоційного вигорання»:

- втома, стомлення, виснаження;

- психосоматичні нездуження;

- порушення сну;

- негативне ставлення до людей;

- негативне ставлення своєї роботи;

- зловживання тютюном, алкоголем, наркотиками, ліками тощо;

- переїдання або відсутність апетиту;

- негативна Я-концепція;

- агресивні почуття (дратівливість, тривожність, напруженість, занепокоєння, схвильованість, гнів);

- поганий настрій і пов’язані з ним емоції: цинізм, песимізм, почуття безнадійності, апатія, депресія;

- переживання почуття провини.

Діяльність педагога пов’язана з потоком напружених ситуацій. Під час навчання діти нерідко порушують дисципліну, між ними виникають непередбачувані конфлікти, вони можуть не розуміти пояснень учителя. Професійне спілкування з колегами та керівництво також часто супроводжується конфліктами через надмірне навантаження, контроль адміністрації, перенавантаженість різними дорученнями. Не завжди вдається знайти спільну мову і з батьками з приводу навчання дітей, їхньої поведінки. Багато педагогів, стикаючись із цими ситуаціями, постійно відчувають сильний стрес, пов’язаний з необхідністю швидко прийняти рішення. Відомо, яким руйнівним для людини є тривалий стрес...

Необхідність постійно стримувати спалахи гніву, роздратування, тривоги, відчаю підвищує внутрішнє емоційне напруження, згубно позначається на здоровʼї. Такі захворювання, як гіпертонія, астма, виразка шлунку, стають професійними недугами вчителів. Не випадково останніми роками все частіше говорять про синдром емоційного вигорання педагога.

Слайд № 9 Емоційне вигорання педагогів є однією з серйозних проблем сучасної школи. У групу ризику потрапляють здебільшого фахівці 35-40 років. Виходить, що до того часу, коли вони накопичать достатній педагогічний досвід, а власні діти вже підростуть і можна очікувати різкого підйому в професійній сфері, відбувається спад. Помітно знижується ентузіазм у роботі, зникає блиск в очах, наростає негативізм і втома. Частішають ситуації, коли талановитий педагог стає професійно непридатним. Інколи такі люди самі ідуть зі школи, змінюють професію і решту життя сумують за спілкуванням із дітьми. Найбільш високі показники мають педагоги зі стажем роботи: від 0 до 5 років, від 10 до 15 років і більше 20 років. У групах від 5 до 10 років і від 15 до 20 показники мають більш низький рівень. Якщо людина успішно вирішує життєві завдання, то у віці 50-55 років він переживає новий підйом творчих сил.

Слайд № 10 «Типи особистостей, найбільш схильних до емоційного вигорання»

Слайд № 11 Емоційне вигорання педагога обумовлено низкою чинників. Це і фактична відсутність права на помилку, що призводить до розширення трудового часу (робота вдома), і незадоволеність професійним статусом, і страх втратити роботу через скорочення робочих місць, і відсутність умов для самовираження та самореалізації, і низька зарплата.

Не секрет, що професія шкільного вчителя частіше, ніж більшість інших спеціальностей, приводить людину до ситуації надмірного стресу, тобто стресу, що перевищує «повсякденний» психічний потенціал людини. У цій ситуації найбільшу небезпеку для психіки становлять почуття невідомості, невизначеності і безпорадності, такі характерні для сучасних учителів. Наслідком підвищеної напруженості праці вчителя нерідко стає пригніченість, апатія, відчуття постійної втоми, а інколи і грубість, нестриманість, образи на адресу учнів. Такі емоційні вибухи не приносять полегшення, змушують переживати почуття провини, тому, що професійний обов’язок педагога передбачає вміння опанувати себе в будь-якій ситуації. Байдужість учителя, так само як і його агресивні реакції, стає однією із причин шкільного стресу дітей.

Учителі, які потрапили у вир реформи освіти, постійно стикаються з різними, не завжди продуманими нововведеннями, часто змінюваними вимогами, нескінченими перевірками. Це порушує звичний плин шкільного життя, створює додаткове напруження.

Саме тому важливо навчитися справлятися з ним, керувати своїми емоціями, розслаблятися.

7. Інтеграційна гра. «Ламання льоду» ( індивідуальна робота)

Мета: навчити учасників керувати своїми емоціями, виконувати певні вправи на поліпшення емоційного стану.

Очікувані результати: визначення індивідуальних симптомів «емоційного вигорання» та добір відповідних вправ для їх усунення.

Ресурсне забезпечення: роздатковий матеріал: перелік симптомів, технологія виконання вправ, порадник.

Ведуча: із переліку симптомів «емоційного вигорання» дібрати відповідну вправу на зняття стресу та виконати її; озвучити відчуття, які виникли після виконання вправи.

Протистресове дихання

Повільно виконуйте глибокий вдих через ніс; на вдиху на мить затримайте дихання, після чого зробіть через ніс видих якомога повільніше. Це заспокійливе дихання. Уявіть, що з кожним глибоким вдихом і тривалим видихом ви частково позбавляєтеся від стресового напруження. Не забувайте, що протистресове дихання – головна складова психосоматичної рівноваги.

Хвилинна релаксація

Розслабте кутики рота, зволожте губи (язик нехай вільно лежить у роті). Розслабте плечі. Зосередьтеся на виразі свого обличчя і положенні свого тіла: пам’ятайте, що вони відображають ваші емоції, думки, внутрішній стан. У цьому випадку ви можете змінити «мову обличчя і тіла» шляхом розслаблення м’язів та глибокого дихання (з особливо тривалим видихом).

Інвентаризація

Озирніться навколо й уважно огляньте приміщення, в якому ви перебуваєте. Повільно, не кваплячись, подумки знайдіть поглядом 7 червоних предметів, «переберіть» їх один за одним. Повністю зосередьтеся на «інвентаризації». Говоріть подумки самому собі: «Червона обкладинка зошита, червоні штори, червона ваза для квітів...». Зосередившись на кожному окремому предметі, ви відволічетесь від внутрішнього стресового напруження.

Арифметика

Візьміть калькулятор або папір і олівець та спробуйте підрахувати, скільки днів ви живете на світі (число повних років помножте на 365, додаючи по одному дню на кожен високосний рік, і додайте кількість днів, що минули з останнього дня народження). Така раціональна діяльність дозволить вам переключити свою увагу. Пригадайте якийсь день, що особливо позначився на вашому житті. Згадайте його в найдрібніших деталях, нічого не пропускаючи. Спробуйте підрахувати, яким за ліком був цей день вашого життя.

Спілкування

Поговоріть на абстрактну тему з будь-якою людиною поруч: сусідом, товаришем по роботі. Якщо ж поряд нікого немає, зателефонуйте своєму другові чи подрузі. Таке відволікання покликане витіснити з вашої свідомості внутрішній діалог, насичений стресом.

Дихання

Виконайте декілька протистресових дихальних вправ. Тепер, опанувавши себе, можна спокійно продовжити перервану діяльність.

Кожна людина здатна до саморегуляції – потрібно лише вміти вчасно скористатися нею. Ми не безпорадні перед стресом!

Зміна обстановки

Якщо дозволяють обставини, залиште приміщення, в якому у вас виник гострий стрес. Перейдіть у інше, де нікого немає, або вийдіть на вулицю, де зможете побути наодинці зі своїми думками. Розберіть подумки це приміщення (якщо ви вийшли на вулицю, то навколишні будинки, природу) «по кольорах».

Розслаблення

Поставте ноги на ширині плечей, нахиліться і розслабтеся. Дихання вільне. Фіксуйте це положення 1-2 хвилини, після чого повільно підіймайте голову (так, щоб вона не закрутилася).

Відволікання

Займіться якоюсь діяльністю. Секрет цього способу простий: будь-яка діяльність, особливо фізична праця, у стресовій ситуації виконує роль громовідводу – допомагає відволікатися від внутрішнього напруження, «випустити пару».

Музика

Увімкніть заспокійливу музику, ту, яку ви любите. Постарайтеся вслухатися в неї, сконцентруватися на ній і тільки на ній (локальна концентрація). Пам’ятайте, що концентрація на чомусь одному сприяє повній релаксації.

Підсумок : Порадник «Допомога при ознаках «емоційного вигорання»

Ведуча: Істотна роль у боротьбі з синдромом емоційного вигорання відводиться, насамперед, самому пацієнту. Дотримуючись перерахованих нижче порад, ви не тільки зможете запобігти виникненню синдрому емоційного вигорання, але й досягти зниження ступеня його виразності:

- визначення короткострокових і довгострокових цілей (це не тільки забезпечує зворотний зв'язок, що свідчить про те, що пацієнт знаходиться на правильному шляху, а й підвищує довгострокову мотивацію; досягнення короткострокових цілей - успіх, який підвищує ступінь самовиховання);

- використання "тайм-аутів", що необхідно для забезпечення психічного і фізичного благополуччя (відпочинок від роботи);

- оволодіння вміннями і навичками саморегуляції (релаксація, ідеомоторні акти, визначення цілей і позитивна внутрішня мова сприяють зниженню рівня стресу, що веде до вигоряння);

- професійний розвиток і самовдосконалення (одним із способів запобігання від синдрому емоційного вигорання є обмін професійною інформацією з представниками інших служб, що дає відчуття більш широкого світу, ніж той, який існує всередині окремого колективу, для цього існують різні способи – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо);

- відхід від непотрібної конкуренції (бувають ситуації, коли її не можна уникнути, але надмірне прагнення до виграшу породжує тривогу, робить людину агресивною, що сприяє виникненню синдрому емоційного вигорання);

- емоційне спілкування (коли людина аналізує свої почуття і ділиться ними з іншими, ймовірність вигоряння значно знижується або процес цей виявляється не настільки вираженим);

- підтримання гарної фізичної форми (не варто забувати, що між станом тіла і розумом існує тісний зв'язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном, зменшення ваги або ожиріння посилюють прояви синдрому емоційного вигоряння).

З метою спрямованої профілактики синдрому емоційного вигорання слід:

- намагатися розраховувати й обдумано розподіляти свої навантаження;

- вчитися переключатися з одного виду діяльності на інший;

- простіше ставитися до конфліктів на роботі;

- не намагатися бути кращим завжди й у всьому.

Ще з давнини у всіх народів існували свої способи лікування нервової системи.

На Русі в усі часи вважали за краще лікуватися за допомогою трав. На них настоювали чай і готували настойку, ними розтиралися і прикладали до хворих місць.

У народів Сходу вважається, що необхідно одночасно впливати на нюх і дотик. Тому вони обирають масаж і аромотерапію. Ці процедури можна проводити і вдома. Зараз у продажу з’явилося чимало всіляких пахощів, свічок, ароматичних паличок і масажних олій. Йога – теж спосіб розслабитися.

У французів, напевно, найоригінальніший спосіб впливу на нервову систему – вино. Існує ціла наука, як лікуватися за допомогою вина. Адже якщо ви просто нап’єтеся, то результат буде прямо протилежним. Вважається, що для зміцнення нервової системи бажано щодня за обідом випивати фужер вина, але не більше. Для лікування рекомендують використовувати ті сорти червоних вин, в яких міститься більше цукру.

Англійці прославилися своїм спокоєм і незворушністю. Вважається, що справжня леді ніколи не повинна демонструвати своїх почуттів. Тому й спосіб зміцнення нервової системи у них, напевно, найспокійніший – сон. Адже уві сні організм розслаблюється і відпочиває. Тільки якщо ви таким чином збираєтеся лікувати свою психіку, то необхідно спати не менше десяти годин на добу.

Американці звикли в усьому довіряти професіоналам. Саме тому в них так багато психоаналітиків. Інколи людині просто необхідно виговоритися – й одразу стає легше. Зараз в Америці особливо популярно зміцнювати нервову систему криком. Можна кричати в самоті, проте фахівці стверджують, що для швидкого одужання необхідно ходити на спеціальні курси, де збирається невелика група людей, і всі дружно, за командою, кричать.

В Японії дуже популярними є ляльки для биття. Це чудовий спосіб вихлюпнути негативну енергію. Причому можна бити якусь абстрактну іграшку, а можна замовити ляльку, схожу на чоловіка, начальника чи відомого політика. Погодьтеся, що якщо після догани відгамселити іграшкового шефа, то стане значно легше.

У Фінляндії та Чехії вважається, що сауна здатна вилікувати багато хвороб, а особливо нервові. Під час відвідування сауни людина відпочиває і душею, і тілом. До того ж це зручний спосіб подбати про зовнішність, що завжди піднімає настрій.

У деяких стародавніх народів Африки існувало повір’я, що якщо дитині при народженні проколоти вухо в певних точках, то вона виросте спокійною, сильною та врівноваженою людиною.

Сучасні астрологи вважають, що захистити себе від стресів і нервового виснаження можна постійно носячи на грудях кулон з каменем, відповідним вашому знаку Зодіака.

8. Вправа «Зворотна інформація» (колективна робота).

Мета: розкрити невідомі сторони особистості учасників семінару, розвивати комунікативні навички, вміння говорити про себе перед публікою та висловлювати бажання, підготувати до наступної вправи.

Очікувані результати: учасники дають відверті відповіді на поставлені запитання.

Ресурсне забезпечення:опитувальник.

Ведуча:

- Чи обрали б Ви професію вчителя, якби можливо було б повернути час назад?(Можливі відповіді: так, ні, важко відповісти).

- Хто або що спонукали Вас до вибору професії вчителя?(Можливі відповіді : батьки, мої вчителі, перша вчителька, класний керівник, любов до дітей, власне бажання, інтерес, вчителями були мої найрідніші люди, випадок, не уявляла зворотного боку професії, сама вирішила (батьки відмовляли)).

- Чого Ви чекаєте від учнів? (Можливі відповіді: поваги, любові, взаєморозуміння, бажання вчитися, прагнення творити, цілеспрямованості, людяності, пристосовуватись до вчителів, бути слухняними, ввічливими, активності, віддачі, свідомого ставлення до навчання, гарних відповідей, виконавчої дисципліни, задоволення від співпраці, гарної поведінки, готовності до кожного уроку, міцних знань, впевненості в собі).

- Чого Ви чекаєте від батьків? (Можливі відповіді: поваги, розуміння, співпраці, підтримки, подяки, вдячності, довіри, єдності вимог учителя та батьків, допомоги, більше приділяти уваги своїм дітям, небайдужості).

- Чого Ви чекаєте від адміністрації? (Можливі відповіді: взаєморозуміння, підтримки, заохочення, об’єктивної оцінки роботи, щоб були в міру вимогливими, не переобтяжували непотрібною роботою, розумного керування, уміння створити атмосферу довіри, співробітництва, терпіння, справедливості, людяності, вдячності).

- Хто або що виступає мотивацією для Вас у роботі? (Можливі відповіді: мої учні, любов до дітей, прагнення до самореалізації, бажання поділитися знаннями, зацікавлені, «палаючі» очі дітей, успіхи учнів, усвідомлення того, що твоя робота потрібна, авторитет у колективі педагогів, учнів і батьків,розуміння з боку адміністрації, підтримка);

9. Вправа « Сонце і хмара».

Мета: логічно завершити попередню вправу, визначити « +» та « -» професії вчителя.

Очікувані результати: узагальнення позитивних та негативних явищ та факторів у професії вчителя учасниками семінару.

Ресурсне забезпечення: плакат з малюнками сонця і хмари, маркери.

Ведуча: пропоную учасникам поділитися на дві групи, на променях «Сонця» записати « +» професії вчителя, а на «Хмарі» - « -», потім обмінятися завданням, доповнити і озвучити.

(Можливі записи: « +» - літня відпустка, спілкування з людьми, творча самореалізація, стабільність, завжди молодий душею, не відчуваєш віку, авторитет серед друзів, знайомих, повага, вдячність учнів, батьків; « -» - обмаль вільного часу, велика відповідальність, мала заробітна плата, стреси, нервове напруження, як результат, проблеми зі здоров'ям, виконання не властивої вчителю роботи, завищені вимоги з боку батьків, незахищеність, непрестижність, зневага суспільства, низький рейтинг професії в суспільстві, постійна зайнятість роботою вдома, мало часу для сімʼї, багато паперової роботи).

Ведуча:

Дивилися двоє в одне вікно:

Один угледів саме багно.

А інший – листя, дощем умите,

Блакитне небо і перші квіти.

Побачив другий – весна давно!..

Дивилися двоє в одне вікно.

Кожній людині важко навчитися звертати увагу на позитивні моменти життя і вміти бути вдячними за них. Негативне запитання «За що?» бажано перетворювати на позитивне «Для чого?».

– Для чого у моїй педагогічній діяльності з’явились та чи інша неприємна ситуація?

– Які висновки я маю з неї зробити?

– Чого повинен у цій ситуації навчитися і як вчинити правильно?

Не втрачати оптимізму, розв’язуючи будь-які педагогічні завдання, має сучасний учитель.

10. Вправа «Конструктор» (групова робота).

Мета: узагальнити знання про психологічні індивідуальні риси педагога як особистості та професійні риси.

Очікувані результати: створення учасниками семінару карти важливих рис для професії педагога.

Ресурсне забезпечення: аркуші листків,клей, роздатковий матеріал.

Ведуча: специфіка педагогічної діяльності зумовлює особливу значущість соціально-психологічних рис, які сприяють міжособистісній та рольовій взаємодії між педагогом та учнем, педагогом і педагогом, педагогом та адміністрацією; вам пропонується подані визначення розмістити у відповідних графах та сконструювати карту важливих рис для професії педагога, після закінчення роботи – звірити з правильним варіантом та озвучити оптимальні значення.

Карта важливих для професії рис характеру

Оптимальні значення	Припустимі значення	Критичні значення
Психологічні індивідуальні риси педагога як особистості
• сильний урівноважений тип нервової системи; • тенденція до лідерства; • впевненість у собі; • вимогливість, чуйність; • гіпертимність; • емотивність; • стресостійкість	• сильний неврівноважений тип нервової системи; • владність, самовпевненість; • непримиренність; • недостатня самостійність. педантичність; • схильність до «застрягання»	• слабкий інертний тип нервової системи; • деспотизм; • самозакоханість; • жорстокість; • надмірний конформізм; • збудливість і демонстративність; • тривожність






Професійні риси особистості педагога
• широка ерудиція й вільний виклад матеріалу; • уміння враховувати психологічні й вікові особливості учнів; • темп мовлення — 120—130 слів на хвилину. чітка дикція, загальна та специфічна грамотність; • елегантний зовнішній вигляд, виразна міміка й жести; • звертання до учнів по іменах; • миттєва реакція на ситуацію, спритність; • уміння чітко формулювати конкретну мету; • уміння (організувати навчальну роботу всіх учнів одразу; • завжди перевіряє ступінь розуміння навчального матеріалу	• Знання тільки свого предмета; • знання вікової й педагогічної психології учнів; • стандартний зовнішній вигляд, відсутність яскравої міміки й жестів; • звертання до учнів по прізвищах; • трохи уповільнені реакція та спритність; • уміння визначати тільки загальну мету; • уміння організувати роботу більшості учнів; • періодично перевіряє ступінь розуміння навчального матеріалу; • темп мовлення нижчий від 120 слів на хвилину, «глухий» голос; • окремі застереження з подальшим виправленням	• Робота тільки по конспекту; • брак знань із вікової і педагогічної психології; • темп мовлення вищий за 150 слів на хвилину, мовлення нерозбірливе, «ковтає» слова; • неохайний зовнішній вигляд; • надмірна жестикуляція й неадекватна міміка; • постійне безадресне звертання до учнів; • брак спритності, слабка реакція; • не вміє чітко ставити мету; • робота тільки з окремими учнями, при пасивності більшості; • ніколи не перевіряє ступеня розуміння навчального матеріалу під час пояснення
Риси міжособистісних стосунків
• перевага демократичного стилю спілкування; • тільки конструктивні конфлікти у принципових питаннях; • прагнення до співпраці; • нормальна самооцінка; • рівень ізоляції у колективі дорівнює 0 %	• перевага авторитарного стилю спілкування; • повна відсутність конфліктів з учнями й колегами; • прагнення до суперництва з колегами; • занижена самооцінка; • рівень ізоляції в межах 10 %	• перевага ліберального стилю спілкування; • постійна деструктивна конфліктність із більшості питань; • постійні пристосування й компроміси з колегами; • завищена самооцінка; • рівень ізоляції в колективі більший від 10 %

Ведуча: Сучасний вчитель. Який він?

Серце – кредо, за яким він працює.

Права рука – особисті риси, притаманні творчому вчителю.

Ліва рука – професійні риси творчого вчителя.

Права нога – перешкоди на шляху творчої діяльності.

Ліва нога – професійні риси, якими ще необхідно оволодіти.

Притча «Мудрість батьків»

Приходить до батька молода дівчина і говорить:

— Тату, я втомилася, у мене таке важке життя, так багато проблем, я весь час пливу проти течії, у мене немає більше сил… Що мені робити?

Замість відповіді батько поставив на вогонь три однакових каструлі з водою, в одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав зерна кави. Через деякий час він вийняв із води моркву та яйце і налив у чашку кави з третьої каструлі.

— Що змінилося? — запитав він свою дочку.

Яйце і морква зварилися, а зерна кави розчинились у воді, — відповіла вона.

— Ні, доню моя, це лише поверхневий погляд на речі. Подивися: тверда морква, побувавши в окропі, стала м’якою і піддатливою. Крихке і рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, а змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих обставин — окропу. Так і люди: сильні зовні можуть розклеїтись і стати слабкими там, де крихкі й ніжні лише тверднуть і зміцнюються…

— А кава? — запитала дочка.

— О! Це найцікавіше! Зерна кави повністю розчинилися в новому ворожому середовищі і змінили його — перетворили окріп на прекрасний ароматний напій. Є особливі люди, які не змінюються в силу обставин — вони змінюють самі обставини і перетворюють їх на щось нове й прекрасне, отримуючи користь і знання в такій ситуації. Це люди креативні.

11. Вправа « Погоджуюся – заперечую»

Мета: узагальнити знання про креативність.

Очікувані результати: учасники семінару пригадають означення креативності та характерні риси креативної особистості.

Ресурсне забезпечення: визначення.

Ведуча: Характерні риси креативної особистості:

1. Інтелектуальний потенціал – гнучкість, швидкість, точність, дивергентність, економічність мислення; цупкість зорової, слухової пам’яті, здатність до наслідування; жива уява; тривала концентрація й зосереджена увага.

2. Допитливість – внутрішня пізнавальна мотивація; відчуття нового.

3. Ініціатива – постійна активність і зайнятість; велика працездатність; любов до ризику; любов до труднощів.

4. Незалежність, самостійність, прагнення до самовираження, віра у свої сили, критичність, реалістичність самооцінки.

5. Наполегливість, відданість завданню, почуття напруженості.

6. Передбачення, створення еталонів. Ігнорування можливостей свого розвитку.

7.Оригінальність, творчість: нестандартні рішення, прагнення до творчих задач та занять, винахідливість.

8. Ерудиція, високий рівень мовленнєвої виразності, багатий словниковий запас, компетентність, систематизовані та міцні знання.

9. Психосоціальні характеристики: почуття справедливості, потяг до лідерства, почуття гумору.

10. Креативність – це здатність адаптивно реагувати на необхідність нових підходів і нових продуктів.

11. Ця здібність дозволяє усвідомити нове в бутті, хоча сам процес може носити як свідомий, так і підсвідомий характер.

12.Створення нового творчого продукту здебільшого залежить від особистості творця й сили внутрішньої мотивації.

13.Специфічними властивостями креативного процесу, продукту й особистості є їх оригінальність, статичність, валідність, адекватність завдання, і ще одна властивість – придатність – естетичною, економічною, оптимальною формою, правильною та оригінальною на даний момент.

Ведуча: Пам’ятайте гасло, яким повинен керуватись учитель у будь-яких своїх починаннях і пошуках: «Учителю! Не зашкодь духовному і фізичному здоров’ю дитини». Творчу людину може виховати лише креативний педагог. Попрацюйте над своїм позитивним іміджем — і він буде працювати на вас!

12. Відеоколаж «Ви нам потрібні»

Мета: розкрити «секрет учительського щастя» вустами учнів.

Очікувані результати: учасники семінару отримують психологічне задоволення від своєї професії.

Ресурсне забезпечення: відеоролик

13. Гра «13 ознак того, що ви справжній учитель».

Мета: розвивати почуття гумору, вміння посміхатися над собою.

Очікувані результати: учасники семінару отримують гарний настрій від вправи.

Ресурсне забезпечення: опитувальник.

Ведуча: вам пропонується окреслити ті пункти опитувальника, на які ви з упевненістю можете відповісти «так».

1. Ви несете з будинку все, що може вам згодитися на робочому місці.

2. Ви приносите в будинок масу даремного, з точки зору нормальних людей, ваших рідних і близьких, які з побоюванням спостерігають за тим, як невідворотно зростає гора макулатури у вашій квартирі.

3. Ваша сім'я принесена в жертву освіті, вона теж працює з вами, хоча і не числиться в штаті. Працюють, тихо жаліючи вас, а інші — проклинаючи школу. Доля вашого дитяти — чекати. Біля кабінету, вчительської, вдома, чекати терпляче і мовчки.

4. Люди, далекі від освіти, не розуміють, коли ви говорите про своїх 30 дітей і 45 батьків.

5. Кожна неформальна зустріч з колегами неминуче переростає в міні-педраду, не дивлячись на те, що ви весь час присягаєтеся про школу не говорити.

6. Чужих грошей у вашій сумочці завжди більше, ніж своїх.

7. Ви схоплюєтеся серед ночі, щоб записати чергову геніальну ідею до завтрашнього уроку.

8. Ваш будинок вже задихається від ваз і інших непотрібних дрібничок, викинути які вам не дозволяє совість — дарунки ж.

9. З вами вітається половина району і ця ж половина оцінює — як ви, де ви і з ким ви?

10. Ви вмієте фарбувати, клеїти, забивати цвяхи, лагодити меблі, працювати до ранку, умовляти, прощати, ходити на роботу хворим і входити в чиєсь становище.

11. Ви не умієте: тямущо відпочивати, говорити «ні» адміністрації, методкабінету і інспекторській району, проходити повз книжкові прилавки.

12. У вашому житті в п'ять разів більше причин для святкування, ніж у інших, — початок навчального року, початок семестру, кінець семестру — і в п'ять разів більше причин для головного болю — початок навчального року, початок семестру, кінець семестру.

13. Ви ніяк не можете визначитися з 1 вересня — приймати вам вітання або співчуття.

Ведуча : Якщо у Вас окреслено 13 пунктів - вітаю! Ви - справжній учитель!

14. Вправа « Вікно підсумків».

Мета: зʹясувати реалізацію очікуваних результатів.

Очікувані результати: отримати зворотній зв'язок з учасниками семінару.

Ресурсне забезпечення: ватман з малюнком вікна, клейкі стікери.

Хід вправи: ведуча пропонує зробити аналіз заняття; на клейких стікерах учасники записують свої емоції від заняття, чи справдилися їхні очікування; відповіді мають бути лаконічними, поради – конкретними та дієвими.

15. Вправа «Чарівні глечики».

Мета: позитивно вплинути на настрій, підбадьорити, надати упевненості.

Очікувані результати: ефектно і емоційно завершити семінар.

Ресурсне забезпечення: глечики, папірці з написами.

Ведуча: Колеги! Пропоную вам дістати по одному папірцю з чарівних глечиків, один з яких підкаже, що на вас чекає сьогодні або що вам потрібно зробити найближчим часом, а у другому ви знайдете вітаміни. Бажано діставати їх по одному щоранку.

Вітаміни:
А — для активності;
В — для бадьорості;
С — для цілеспрямованості;
Д — для діяльності
Е — для ефективності;
Р — для порядності.
Поради
• Тобі сьогодні особливо пощастить!
• Життя готує тобі приємний сюрприз!
• Усе складається для тебе найкращим чином!
• Сьогодні твій день, щасти тобі!
• Сьогодні Фортуна з тобою разом!
• Пам’ятай: ти народилася, щоб бути щасливою!
• Сьогодні очікуй прибутку!
• Любіть себе такими, як Ви є!
• Пам’ятай, що ти кохана(ний)!
• Потурбуйся про здоров’я свого тіла!
• Зроби собі подарунок, ти на нього заслуговуєш!
• Вищі сили оберігають тебе!
• У тебе є все, щоб насолоджуватися життям!
• Усе, що потрібно тобі, легко приходить до тебе!
• Усі твої бажання та мрії реалізуються, повір у це!
• Сьогодні з тобою спокій і радість!
16. Кінцівка.

Це був іще один місток
На річці дружби й розуміння,
На хвилях творчості, майстерності, думок
Й педагогічного горіння.

17. Рекомендації:

Адміністрації:

1. Постійно створювати в колективі «ситуацію успіху» й розуміння.

2. Активізувати участь педпрацівників у професійних конкурсах різних рівнів, у дослідно-експериментальній роботі.

3. З метою профілактики синдромів професійного та емоційного вигорання проводити спостереження та аналіз професійної діяльності через психодинаміку вчителів та учнів 1-11 класів, виявляючи можливу групу вчителів із наявними симптомами професійного вигорання; створити базу тестових методик і опитувальників в електронному варіанті і розмістити їх на сайті школи.

Педагогам школи:

1. Опанувати сучасні методи швидкого відновлення своїх психічних сил і та гальмування наявних (у прямій або непрямій формі) шкідливих емоційних звичок таких, як образливість, дратівливість, гнів та ін.)

2. Працювати над розвитком професійної самосвідомості, яка містить систему ставлення особистості до професії, систему уявлень про сутність педагогічної професії та вимоги, що висуваються до особистості педагога, системи уявлень про своє професійне «Я».

3. Сприяти функціонуванню 10 САМО ....: самомотивация, самоконструкція, самопізнання, саморозвиток, самонавчання, самовіддача, самовдосконалення, самооцінка, самопідтримка, самоствердження.

4. Крокувати по життю з тим, що :

- щастя – це гармонійний стан душі…:

- кожна людина щаслива рівно настільки, н скільки дозволяє це сама собі;

- щастя – це такий стан, коли із задоволенням ідеш на роботу та із задоволенням повертаєшся після неї додому;

- щастя дається тому, хто багато працює (Леонардо –да – Вінчі);

- радість духу - знак його сили( Ральф Емерсон);

- велика радість полягає в тому, щоб присвятити себе служінню іншим людям…(Мати Тереза);

- правильний вибір професії – запорука успіху;

- люблячи свою професію, людина несе у світ любов;

- не можеш змінити ситуацію - міняй своє ставлення;

- на роботу, як на свято;

- мета визначає щастя;

- більше позитиву!

18. Самоосвіта.

«Домашні вправи» на усунення особистісних перешкод і бар’єрів психофізичного апарату у вчителів.

Вправа 1. М’язова гімнастика.

Мета: м’язова релаксація окремих груп м’язів, зняття напруги, усвідомлення

роздільності груп м’язів.

Обладнання: килимок.

Під час виконання вправи зберігається глибокий, черевний подих. Необхідно тримати увагу на відчуттях у м’язах. Пропонується така інструкція: «Підніміть брови максимально і тримайте їх у цьому стані до повної знемоги задіяних у цьому русі м’язів, інші м’язи вільні. Далі сильно замружте очі, потім розслабте їх. Дотягніться плечем до мочки вуха, голова не має нахилятися. Розслабтесь. Те ж саме — з другим плечем. З’явилось відчуття ваги в плечах, плечі стають важчими. Обидві кисті міцно стисніть у кулаки. Затримайтесь в такому положенні. Розслабтесь. Повинні з’явитись теплота і поколювання у пальцях. Сидячи на стільці, підніміть ноги перед собою. Напруга в стегнах до знемоги. Розслабтесь. Протилежна група м’язів напружується занурюванням ступні у землю. Заривайте твердіше! Розслабтесь; розслаблення відчувається у верхній частині ніг, зосередьтесь на цьому. Ноги щільно стоять на підлозі, вправа виконується сидячи. Підніміть п’яти високо вгору. Тільки п’яти! Повинна з’явитись напруга в литках і ступнях. Розслабтесь. Підніміть носки ніг. Напруга у ступнях та передній частині ніг. Розслабтесь».

Вправа 2. Пожвавлення тіла.

Мета: повне розслаблення, досягнення стану рівноваги свідомості, зняття хронічної м’язової напруги.

Обладнання: килимок.

Хронічні м’язові напруги знімаються завдяки звільненню свідомості.

Перший етап: після розслаблення (м’язова гімнастика) ляжте на підлозі, дихання глибоке, на «внутрішньому екрані»-чорне нічне небо без зірок і просвітів, повна темрява. З кожним вдихом чорнота і холод ночі втягуються у легені, а з видихом поширюються по тілу, починаючи з ніг (холод доходить до щиколоток, колін і т. д.).

Критерієм правильності виконання вправи є тремтіння, яке можна відчути, якщо злегка доторкнутись до тіла у будь-якому місці.

Другий етап: чорне небо на «внутрішньому екрані» починає світлішати. Тренер говорить учасникам, що починається світанок. Чим світліше і блакитніше небо, тим більше тепла втягується у легені з повітрям і поширюється по тілу, починаючи з пальців ніг. Тіло зігрівається, при цьому настає повне розслаблення, відчувається тепло і легкість (або, навпаки, вага — це індивідуальні прояви розслаблення) у м’язах. Людина, яка виконала вправу успішно, може навіть заснути.

Вправа 3. Хитання.

Мета: послідовне звільнення груп м’язів від напруги, енергетизація тіла. Руки опущені вздовж тіла. Пальці рук починають вільно гойдатись, через хвилину хитання поширюється на всю кисть, потім з інтервалом у хвилину вони захоплюватимуть руку до ліктя, плеча, верхню половину тулуба і, нарешті, все тіло. Імпульс руху виходить з верхньої точки кисті, ліктя, плеча, голови відповідно. Тривалість — не менше шести хвилин. Можливе природне запаморочення. Після виконання вправи потрібно зробити 5–10 стрибків, майже не відриваючи ступні від підлоги, на напівзігнутих ногах — струшування тіла. Це сприяє інтенсивній енергетизації.

Слід мати на увазі, що відсутність напруги у колінах — злегка зігнуті ноги — завжди енергетизує організм. У цьому положенні стопа має найбільший контакт із ґрунтом, що збільшує прилив енергії.

Вправа 4. Малюю внутрішню мову.

Мета: стимулювання безперешкодного переходу психічного імпульсу у зовнішнє вираження.

Обладнання: олівці, аркуші паперу.

Вправа робиться у парах. Виконавцям пропонується сісти, розслабитись. Згадати найбільш значущу подію вчорашнього дня, тобто шматочок життя, що змусив хвилюватись, переживати, спробувати прожити його ще раз. У процесі спогаду виконавці водять олівцем по аркушу, ілюструючи свої почуття, внутрішню мову. (Перед учасниками не стоїть завдання малювати сюжетні картинки.) Отже, з чого все починалось? Виконавці міняються аркушами і намагаються розгадати те, що відбувалося з партнером. Вони не зможуть вгадати факти, але якість переживання і ритм існування стануть зрозумілі.

Вправа 7. Гнів.

Мета: стимулювання вираження почуттів, дослідження почуття в контрольованих умовах; посилення циркуляції крові та кисню.

Обладнання: спортивний мат.

Биття: встати на коліна перед спортивним матом, наносити удари кулаками по матові сильно, але розслаблено. В ударі бере участь усе тіло. Дихання глибоке, рот відкритий, не можна стримувати звуки, вони можуть бути будь-якими. Тут необхідно внутрішнє виправдання — на кого або на що спрямований гнів. Зайвих обставин придумувати не треба, головна обставина — «тут і тепер».

Брикання: лягти на килим, вільно розкинути ноги і повільно почати брикатися, збільшуючи темп та інтенсивність удару. Треба бити килим кулаками, крутити головою, супроводжуючи фізичні рухи вигуками: «Не маю!», «Не прагну!» і т.д. Умова: не грати гнів, а виконувати задану схему дій, включаючись максимально.

Вправа 9. Спостерігати за подихом.

Мета: «витягування» ланцюжка асоціацій і включення тіла в уявлюваний процес за допомогою зміни способів подиху.

Обладнання: килимок.

Виконавці сидять на килимку у вільній позі. Об’єкт уваги — власний подих. Завдання: дихати, прислухаючись здалеку; дихати, підслухуючи; дихати, входячи у холодну воду; дихати під душем; дихати, пливучи проти плину і т.д. Увага залишається на подиху, але тіло мимовільно відгукується на подих і живе відповідно до нього.